Якби апокрифічні євангелія писали сьогодні, то, можливо, ми прочитали би там подібні слова: «Ісус сказав: «Відкрий фейсбук – і там мене знайдеш, зареєструйся в інстаграмі – там Я є, звернись до Мене в твітері – там Мене почуєш». Так справді важко уявити сучасне життя без інтернету, електронної пошти, соцмережі, а ті, хто свідомо ігнорує подібні речі, заперечує їхню важливість в різноманітних сферах людського життя, виглядає не просто старомодним, а якимось «катакомбником». Інтернет сьогодні є найкращим способом для Євангельської проповіді, і багато хто погодиться, що якби апостол Павло жив у наш час, то ми б його чули і на телебаченні, і на радіо, а, особливо, в інтернеті. Ми можемо доводити, що Церква онлайн не можлива, через неможливість подавати Таїнства Церкви онлайн, але Церква – це не тільки Таїнства, це і Слово Боже. Православна Церква у своїй традиційній більшості звузила власне служіння Богу і людям до Таїнств і соціальних проектів, при цьому проповідь Слова Божого поставила на друге місце. В час Літургії священики мають проповідувати декілька разів, а не раз, і то в кінці служби. Тому Церква онлайн в сенсі проповіді можлива, і повинна бути. Також Церква онлайн можлива для тих, хто відсутній на Літургії з поважної причини, за яких церква молиться. Що є цьому причиною? Умови праці, коли працюють на свята чи вихідних, вахтовий метод праці, хвороби, всезагальний карантин і багато чого іншого. Для таких людей Церква може стати онлайн, де ти присутній зором, слухом, або в месенджері подаєш записку з проханням про молитву. Якщо Церква – це зібрання віруючих людей, і Главою Церкви є Христос, то Церква має бути там, де є люди. Якщо люди є в інтернеті, соцмережах, Церква має там бути!
