Двоповерхова будівля “УТОС” (Українське товариство сліпих) в Ніжині не опалюється вже третій рік. Так говорять слабозрячі (і незрячі) мешканці, для яких гуртожиток – рідний дім.
Стіни та стелю всередині кімнат з’їдає сирість, фарба та штукатурка відпадає шматками.
Нещодавно в “УТОСІ” відбувся захід (до Міжнародного дня незрячих людей), то всі, хто прийшов на захід, залишилися у верхньому одязі. Роздягнешся – відразу змерзнеш, бо в приміщеннях холодно і сиро.
На першому поверсі – кабінети, а на другому – живуть люди. На запитання :”А як зігріваєтесь?” відповідають: “Вмикаємо електроприлади”.
Коштів на проведення ремонту мешканці не мають. Опалення у холодну пору відсутнє уже кілька років.
Олександр Лановенко, голова первинної організації УТОС, розповів: “Котельня була, її збудували в 2014 році. Від неї опалювались цехи і гуртожиток. А потім почалися проблеми, потрібні були кошти на ремонт, а їх не було, і котельню не запустили”.
За коментарем, аби розібратися в ситуації, журналісти Нежатин звернулися до секретаря Ніжинської міської ради Юрія Хоменка. Юрій Юрійович пояснив:
«Міська влада вже котрий рік намагається допомогти цим людям. Свого часу я висунув пропозицію міському голові Олександру Кодолі та депутатам про те, що єдина можливість допомогти мешканцям УТОСу – це прийняти від них на баланс міської ради частину, або й повну будівлю, бо УТОС не має ні можливостей, ні коштів її обслуговувати, вже котрий рік ці люди не мають фінансування від держави і у них дійсно ні на що не вистачає коштів. Пропозицію було підтримано.
Ці 2 роки небайдужі ніжинці (в тому числі й Ю. Хоменко – авт.) підтримують УТОС власними коштами, спільно з волонтерами, котрі зацікавлені допомогти людям з вадами зору… Зараз, наприклад, там ведуть нову проводку, щоб унеможливити виникнення пожеж, адже використання електроенергії там немале.
Завдання міської влади – прийняти будівлю у власність і потім надати можливість приватизувати це майно. Нині УТОСівці перебувають на договорах, проживають у гуртожитку і фактично ні покрівля, ні стіни в ньому не відновлюються. Звісно, багато проблем уже усунено, але наше першочергове завдання: як тільки ми приймемо будівлю у власність, будемо лобіювати виділення певної суми грошей, щоб розпочати ремонт хоча б даху, дати людям можливість приватизувати житло і нарешті закрити це питання.
Чому це тягнеться так довго? Коли УТОС багато років тому продав частину приміщень поряд і ганок, то цю частку в продаж не виділили. І на сьогоднішній день реєстратор не може відокремити другий поверх і виокремити в документах цю частку. І, таким чином, по факту, УТОС нам не може нічого передати. Ось у цьому й є суть проблеми.
На даний час я займаюся пошуком юриста, який виявить бажання співпрацювати з УТОСівцями. Якщо потрібно буде оплачувати роботу фахівця, то розраховую на власні фінансові можливості. Юрист подасть позов до суду, потім суд прийме розподіл, після розподілу буде рішення міської ради, і як тільки воно вступить в дію, ми приймемо другий поверх, виділимо кошти і розпочнемо ремонт, а мешканці отримують дозвіл приватизувати житло.
Тож робота ведеться, хоч і не так швидко, як того хотілося б. Але ж ми всі розуміємо, що потрібно рішення суду, що і затягує час, а до того ж, в країні триває війна…».
Сподіваємось, що ситуацію таки буде вирішено якнайшвидше…
Пам’ятаймо, що поряд з нами живуть люди, які потребують уваги більше, ніж інші. У гуртожитку УТОС проживає 8 родин, члени яких є інвалідами по зору, а по Ніжину таких людей (членів УТОСу) близько сотні.
Валентина Пильник, фото автора
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш
