Із кожним днем не перестаю дивуватися, наскільки прекрасне та багате моє місто та які чудові люди тут живуть! Саме вони доводять, що одна з головних складових нашого життя – праця не тільки для себе, але й на благо суспільства.
Ніжин прикрашають не тільки унікальні люди, але й неповторні історичні будівлі, їх у нашому місті багато. Одна з них є особливою, адже такої історичної боротьби за своє існування ще ніхто не мав… Мова йде про Спасо-Преображенську церкву. Щодня тут відбуваються зміни на краще.
Побудована в 1757 році. Тодішня влада постійно намагалася її знищити, використовувати не за потребою, розкрадала майно, принижувала. Зрештою, почалася боротьба: люди та історична значимість перемогли, тому влада мусила залишити храм у спокої.
Власною працею та пожертвами церква почала відновлюватися.
Тепер – це повноціннний український храм, з добрим настоятелем, прекрасною людиною з великим серцем – отцем Петром. Ця людина, як на мене, особлива, адже для такої завзятості та працьовитості потрібна велика сила. Він не тільки допомагає людям, піклується про кожного, хто до нього звертається, виконує свої обов’язки, але й турбується про маленький шмат землі біля храму, де оселилася справжня краса, створена турботливими руками…
Відразу за Спасо-Преображенською церквою є маленький город, садочок з кількома сливами, яблунька та персики, які наступного року вже обіцяють подарувати свої плоди.
Найбільше захоплення викликають виноградники – це справжня краса, такі різні за смаком та формою, доглянуті.
Їх тут налічується 27 кущів! Кожен сорт достигає у свій час.
Як говорить настоятель храму: «Всі сорти вибирав сам, які сподобались. Після першого – пішли ще, і це вже стало моїм захопленням. Тим більше вивчаєш, тим стає цікавіше».
Перший урожай вже радує на свято Преображення. Звичайно, назва першого кущика була символічною – «Преображення», потім – «Божий дар»…
Згадуючи минуле, отець Петро ділиться: «Раніше тут нічого не було, але з часом все розвивається, росте. Для того, щоб займатися такою справою, потрібні, в першу чергу, знання, час, бажання щось робити. Адже роботи дійсно багато, особливо влітку».
Цікавлюся щодо врожаю.
“Врожай віддаємо людям, самі куштуємо, хто в церкві служить, пригощаємо гостей».
Настоятель церкви ділиться планами про розширення виноградника після закінчення будівництва храму, і гостинно запрошує всіх скуштувати вітамінний урожай, вирощений з приємною турботою та любов’ю.
Іванна Старостенко, фото автора
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
